SDCA2 (губчаста дегенерація з мозочковою атаксією типу 2) — нейродегенеративне захворювання, яке вражає собак породи бельгійська вівчарка, зокрема малінуа та тервюрен.

Перші клінічні ознаки зазвичай проявляються у віці 4–6 тижнів. Основними симптомами є атаксія, порушення координації рухів, втрата рівноваги, хитка хода, падіння та інтенційний тремор. Уражені цуценята мають широку постановку кінцівок, особливо задніх, що допомагає їм підтримувати стабільність. Прогноз захворювання несприятливий і часто призводить до евтаназії.

Причиною захворювання є мутація c.130_131ins227 у гені ATP1B2, який кодує β2-субодиницю Na+/K+-АТФази. Цей білок відіграє важливу роль у підтриманні іонного гомеостазу в центральній нервовій системі, а його порушення може спричиняти розвиток неврологічних розладів.

Мутацію описано у бельгійських вівчарок різновидів малінуа та тервюрен. Також не можна виключати її наявність у породах, які історично схрещувалися з бельгійськими вівчарками, зокрема в окремих лініях голландської вівчарки.

SDCA2 успадковується за аутосомно-рецесивним типом. Ураженими є собаки з генотипом М/М, тоді як тварини з генотипом N/М є безсимптомними носіями та можуть передавати мутацію потомству.

При схрещуванні двох носіїв (N/М × N/М) теоретично 25% потомства будуть здоровими (N/N), 50% — носіями (N/М), а 25% — ураженими (М/М).